Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...
Ну, чуваки и чувихи, история, которую я сейчас расскажу, тащит космос! Я, как наркоманский рэпер, решил разделить с вами мой недавний трип. Это было на уровне выше любых закладок, я тебе говорю!
Всё началось, когда я решил купить шишки марихуаны, чтобы прикрутить к биту своей новой песни. Решил к надёжному дилеру сходить, уж он всегда знает, где самый гарик. Встретил я его в тёмном переулке, весь в хэше пахнущем, взглянул на меня со своими красными глазами и сказал: "Чё, чувак, ешку хочешь?". Я ответил, что нужны шишки и попросил показать, что у него есть в запасе.
Он достал из-под своей куртки мешочек с запахом свободы, и я сразу понял, что настоящие зелёные чудеса! Хоть и были немного пересохшие, но это меня не остановило. Я был доволен, что нашёл такие кайфовые шишки.
По приходу домой, я сразу же закрутил себе конечно, народная проверка, откусил кусочек хэша и поставил на огонёк, чтобы оторваться от реальности и отправиться в девственный трип. Когда я вдохнул первый кайфовый дым, я понял, что сегодня будет бомбическая поездка!
Тут началось самое интересное! Мои мысли и образы стали перетекать друг в друга, словно в психоделическом мультфильме. Я начал видеть всё в ярких красках и слышать музыку, которая никогда прежде не существовала. Моя квартира превратилась в настоящий рэп-клуб, а я стал чувствовать себя настоящей звездой сцены.
В таком состоянии я решил поехать в церковь и поддержать духовность на максимуме. Ведь ничего не рассмешит попа, как сумасшедшие танцы под рэп-биты! Я пришёл в церковь, где все причастные смотрели на меня с неподдельным изумлением, а я, не обращая внимания на это, начал вести себя, словно на главной сцене фестиваля.
Но, к сожалению, в середине моего выступления моя поездка начала спадать, и я почувствовал, что время догоняться. Моё настроение резко изменилось, и я понял, что только поставиться сможет поднять меня второй раз. Но мне не хватало ешки, чтобы это сделать!
Я начал паниковать, не зная, где найти новую дозу. Я бежал по улицам, догоняя воздушные закладки, и искал кого-то, кто бы мог помочь мне. Наконец, я встретил своего дилера, который, словно ангел-хранитель, предложил мне таблетку экстази. Я принял её, и волна эйфории снова охватила моё сознание.
Я вернулся в церковь, прекрасно зная, что сейчас начнётся та самая поистине шикарная постановка! Я начал двигаться, словно гений танца, и народ вокруг меня просто охреневал. Поп тоже не остался в стороне и стал мне подпевать, словно самый преданный фанат. Всё это выглядело настолько нереально, что я сам ощущал себя героем моего собственного рэп-видео.
Но, к сожалению, даже самые крутые трипы имеют свой конец, и мой не был исключением. Мои ноги начали трястись, я потерял контроль над своим телом, и с грохотом упал на холодный пол церкви. Попытки догнаться в своем трипе провалились, и я понял, что это был последний кайф в этот вечер.
Вот так, друзья, моя история о том, как я купил шишки марихуаны и проспорил, что рассмешу попа в церкви. Хоть и был подкат в самом конце, но я всё равно не жалею ни о чем! Ведь эти незабываемые моменты стали новой вдохновляющей частью моего артистического пути.
Так что, если есть среди вас те, кто не боится новых приключений и хочет попробовать настоящий кайф, то не стесняйтесь, друзья! Вперёд, на разноцветные закладки и незабываемые трипы! Ведь только так можно по-настоящему раскрыть свою музыкальную индивидуальность и стать настоящей легендой!
Stay high, my friends!